Привіт, привіт!
                                              Дякую, що завітав до моєї сторінки!
Я вихователь дошкільного закладу №512, запрошую тебе відвідати мой Блог з педагогічної  роботи.
Гарного дня!

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ  МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ

У зв’язку із запровадженням компетентнісної парадигми в освіті, вищі навчальні заклади мають здійснювати організацію навчально-виховного процесу виключно на основі національно прийнятих кваліфікаційних стандартів  (Національна квалікаційна рамка). Однією з складових професійної компетентності майбутнього вихователя є - компетентність у сфері інформаційно-комунікаційних технологій.

Розвиток системи освіти в Україні визначається Державною Національною програмою "Освіта (Україна XXI століття)", Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту" [1; 2]. Необхідність формування інформаційно-комунікаційної компетентності у майбутніх педагогів регламентується рядом нормативних документів України: Законами України «Про вищу освіту», «Про Національну програму інформатизації», «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки» [3], Національною доктриною розвитку освіти, Національним проектом «Відкритий світ», у яких одним із основних завдань є формування якісного кадрового потенціалу, створення умов для постійного підвищення освітнього рівня педагогічних працівників. Компетентнісно-зорієнтований підхід - один із основних концептуальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти в Україні та розвинених країнах світу.

Цілком очевидно, що подальша трансформація дошкільної освіти так чи інакше буде пов’язана з усе більш широким використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Опанування комп’ютерної грамотності на елементарному рівні – запорука успішної реалізації особистості дошкільника, тому що в галузі освіти найбільш потужно виявляє себе тенденція щодо поступової адаптації змісту інформатики по спадній лінії – від ВНЗ до школи, від старших класів до початкової школи й далі до дитячого садка. Необхідною умовою оптимізації цього процесу повинна стати достатня професійна готовність вихователів до застосування засобів ІКТ навчання у дошкільному закладі. Це вимагає відповідності професійної компетентності педагога сучасному рівню інформаційного суспільства, тому підготовка майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) до професійної діяльності в умовах ІКТ постає одним з найважливіших завдань вищої освіти [1; 3].

Учені акцентують увагу на можливості вже в дошкільному дитинстві оволодіти комп’ютерними технологіями за умови, якщо комп’ютерні засоби не матимуть для дитини шкідливих наслідків їх застосування. При цьому роль педагога в побудові діалогу „дитина – комп’ютер” є провідною.

Проблема підготовки майбутніх вихователів до роботи з дітьми дошкільного віку вивчалася достатньо активно в багатьох аспектах. У контексті нашого дослідження особливого значення набувають філософські, культурологічні та теоретико-методологічні засади підготовки майбутніх фахівців в умовах вищого навчального закладу (Г.Балл, І.Бех, І.Зязюн, Г.Костюк,  С.Максименко, О.Пєхота, А.Старєва та ін.), а також педагогічні (О.Абдулліна, Б.Андрієвський, Л.Артемова, Р.Гуревич, Н.Мойсеюк, О.Мороз, Л.Пєтухова, О.Пєхота, В.Сластьонін, М.Сметанський, Г.Тарасенко, О.Шестопалюк та ін.) і психологічні (В.Лазарєв, О.Леонтьєв, та ін.); дослідження з теорії та практики дошкільної педагогіки (Л.Артемова, Е.Вільчковський, О.Кононко, О.Кучерявий, Н.Лисенко, Т.Поніманська та ін.); питання підготовки фахівців до роботи з дітьми дошкільного віку у різних аспектах: організація розумового розвитку дитини (А.Венгер, Л.Венгер, Т.Танько та ін.); питання інформатизації освіти та теоретичні засади використання ІКТ у навчальному процесі вищої школи (В.Биков, Б.Гершунський, М.Жалдак, Ю.Жук, М.Кадемія, В.Клочко, А.Коломієць, О.Співаковський, Є.Полат та ін.) [1;4].

Проблемі підготовки фахівців дошкільної освіти присвячено низку дисертаційних досліджень: (Т.Ахаян, В.Бенера, О.Бігич, А.Булинін, М.Вятютев, Н.Грама, Л.Загородня, Д.Ізаренков, А.Кир’якова, Т.Книш, О.Кучерявий, Е.Мінібаєва, В.Нестеренко, Н.Сайко, Н.Харитонова М.Чернова та ін.) [1;5]. Безперечно, питання підготовки майбутніх вихователів висвітлюється в психолого-педагогічній літературі, але проблема формування інформаційно-комунікаційної компетентності  у процесі підготовки майбутніх вихователів розглядається недостатньо.

Під час викладання дисципліни «Нові інформаційні технології» для  студентів спеціальності «Дошкільна освіта» формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх вихователів проходе крізь її компоненти: загальний, діагностичний та предметно-орієнтований (дивись схему 1).

 

Схема1  - Складові компоненти інформаційно-комунікаційної компетентності майбутнього вихователя

Підготовка студентів спеціальності «Дошкільна освіта» в умовах Маріупольського державного університету відбувається з організаційно-педагогічних умов:

- наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій  в усіх формах організації навчальної діяльності майбутніх вихователів;

- залучення студентів до продуктивної діяльності з розробки та змістового наповнення електронних ресурсів, спрямованих на задоволення освітніх потреб у сфері дошкільного навчання.

Виконуючи практичні завдання чи виконуючи самостійні розробки студенти постійно вдосконалюють навички застосування інформаційно-комунікаційної компетентності. Як видно зі схеми, студенти постійно на практиці використовують стандартні додатки Microsoft Office System (текстовий процесор Microsoft Word, проводять аналіз та організацію даних за допомогою Microsoft Excel, створюють демонстраційні матеріали, презентації у Microsoft Power Point, застосовують та розробляють ефективні веб-сторінки Microsoft Front Page).

Таким чином, можна зробити висновок, що формування інформаційно-комунікаційної компетентності студентів – майбутніх вихователів дітей дошкільного віку – тривалий багатоступінчатий процес. Формування національної системи освіти в контексті загально-цивілізаційних  трансформацій обумовлює необхідність підготовки педагога нового покоління для всіх навчально-виховних систем, в тому числі й для системи дошкільної освіти.

Список використаних джерел

1.     Закон України «Про дошкільну освіту» // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 144. – С.1-9.

2.     Закон України «Про освіту» : від 23 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради (ВРР). – 1991. – № 34. – С.451.

3.     Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки» // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 28.

4.     Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція). // Дошкільне виховання, 2012, №7. - С.4-19.

5.     Дяченко С. В. Підготовка майбутніх вихователів до формування основ комп’ютерної грамотності старших дошкільників :  автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата педагогічних наук 13.00.04 –  теорія і методика професійної освіти /Дяченко Світлана Володимирівна; Луганський  національний університет ім. Тараса Шевченка. - Луганськ, 2009. – с. 3-14

Консультація для вихователів «Використання ІКТ в роботі з батьками»

Автор: Лужецька Тетяна Олександрівна, вихователь ГБДОУ №104 Фрунзенського району р. Санкт-Петербурга
Опис роботи: пропоную вашій увазі консультаційний матеріал для педагогів ДНЗ на тему «Використання інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) у роботі з батьками». Актуальність даного матеріалу очевидна - у нашому сучасному суспільстві батьки дуже зайняті і у зв'язку з недостатньою кількістю часу не мають можливості достатньо повно, ефективно та успішно взаємодіяти з дитячим садом на благо розвитку дитини. Цю проблему можна і потрібно вирішувати з допомогою нового і сучасного виду взаємодії вихователів і батьків - використання інформаційно-комунікативного простору. Про важливість використання нових технологій і піде мова в даній консультації.

Консультація для вихователів:

Як музика тримається на трьох китах (пісня, танець, марш), так і робота по вихованню та освіті дошкільників тримається на трьох основних складових - педагог, батьки, дитина. Взаємодія батьків і педагогів у вихованні дошкільників - це взаємна відповідальна діяльність дорослих учасників виховно-освітнього процесу. На жаль, не всі батьки, на необхідному рівні, вникають у проблеми виховання, розвитку та оздоровлення своєї дитини, тому в умовах життя в сучасному суспільстві педагогу необхідно розібратися в питаннях - Як вибудувати більш тісні взаємовідносини між дітьми, батьками та педагогами? Достатньо можливостей для успішної взаємодії? Звичайно ж, якщо дошкільний заклад повністю бере на себе всі рішення вище перелічених питань, то такий спосіб не може забезпечити підвищення ефективності процесу виховання і розвитку здорової дитини. Важливо взаємодіяти всім учасникам процесу і вникати в проблеми досить відповідально і серйозно, а не поверхнево.
Тому основним напрямком вважаю зближення інтересів педагогів, дітей та їх батьків. Сучасна сім'я в більшій мірі, ніж раніше потребує допомоги (медичної, педагогічної, соціальної). Отже, у роботі педагога з батьками повинні бути змінені мотиви, цілі і методи співробітництва, виходячи з їх потреб та труднощів. Тому педагоги і батьки повинні бути ознайомлені з завданнями виховання і розвитку дітей, вчасно і одночасно. Необхідно вихователям і батькам об'єднати свої зусилля для забезпечення дітей всім необхідним. Очевидно, що старі форми контактів з батьками поступово зживають себе у наш час сучасних технологій, інновацій. Сучасні батьки - грамотні, інформовані, але разом з тим дуже зайняті, і обмежені у часі для отримання великого обсягу інформації. Зайнятість батьків є основною проблемою взаємодії дитячого садка з сім'єю. Тому в нових умовах особливу актуальність набуває пошук таких форм взаємодії сім'ї та дитячого садка, які дозволяють ефективно реалізовувати основну загальноосвітню програму дошкільної освіти. А це можливо, якщо педагоги і батьки обізнані щодо планів і намірів один одного.
Використання ІКТ у виховно-освітньому процесі - це один із сучасних напрямків у дошкільній освіті. Засоби інформаційно-комунікативних технологій допомагають педагогу урізноманітнити форми підтримки освітнього процесу, підвищити якість роботи з батьками вихованців, а також популяризувати діяльність вихователя групи і дитячого садка в цілому. Переваги їх використання у взаємодії з сім'ями дошкільників очевидні і полягають в наступному:
• мінімізація часу доступу батьків до інформації;
• можливість вихователя продемонструвати будь-які документи, фотоматеріали;
• забезпечення індивідуального підходу до батьків вихованців;
• оптимальне поєднання індивідуальної роботи з батьками та групової;
• зростання обсягу інформації;
• оперативне отримання інформації батьками;
• забезпечення діалогу вихователя і батьків групи;
• оптимізація взаємодії педагога з сім'єю.
Висновок: В умовах розвитку сучасного суспільства все ще деякі педагоги використовують різноманітні форми роботи з батьками дошкільної групи з використанням ІКТ (стільниковий зв'язок, сайти ДНЗ, спілкування з батьками по електронній пошті, використання особистої веб-сторінки). Дані форми роботи використовуються з метою вирішення актуальних проблем розвитку дітей при взаємодії виховують дорослих. Я закликаю всіх педагогів направити свої творчі здібності та вміння в русло технічних інновацій для отримання ще кращих результатів роботи.

Консультація для батьків.

Консультація для батьків. "Вплив комп'ютера на здоров'я дитини"

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет.

З дитинства нас привчали до того, що не можна довго дивитися телевізор або сидіти біля комп'ютера - "Очі зіпсуєш!", "Сколіоз заробиш!", "Жахіття потім снитися будуть!". Яких тільки страшних історій нам не розповідали, аби прогнати від джерела задоволень. І ось тепер вже наші діти просиджують вечори біля монітора, а ми турбуємося про їхні очі та спини. Але чи такий страшний цей звір? Чи справді робота за комп'ютером шкодить здоров'ю? - Спробуємо розібратися.

У чому небезпека

Коли мова йде про дітей, головну небезпеку зумовлює той факт, що вплив відбувається на організм, що розвивається. У період дорослішання і позитивні, і негативні фактори мають більш вагоме значення. Яким ризикам піддають своє здоров'я діти, що подовгу сидять біля монітора? Ось найпоширеніші:

• Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп'ютером в одній позі замість занять спортом і активних ігор на свіжому повітрі призводить до того, що м'язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється. До того ж сидяче положення негативно позначається на спині та попереку, псується постава.
• Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м'язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока.
• Концентрація уваги. Тут все не так однозначно. Під час коротких сеансів використання комп'ютера увага, навпаки, тренується, а ось під час тривалих - концентрація втрачається.
• Навантаження на руки. Під час роботи за комп'ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію, в результаті виникає стійке стомлення м'язів рук, що виражається потім в болю суглобів. Крім того, через порушення кровообігу і погіршення нервової прохідності можлива поява судом, порушення координації пальців.
• Навантаження на шию. Шийний відділ хребта під час роботи за комп'ютером також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. У результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що виявляється в головних болях.
• Вплив на ЦНС. Тривале використання комп'ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші вегето-судинні порушення - денну сонливість, полохливість, апатію, неуважність, запальність, слабкість...
• Психологічний аспект. Його теж обов'язково потрібно враховувати. Часто діти, захоплені інтернет-спілкуванням, втрачають здатність до живої комунікації - їм складніше знаходити спільну мову з однолітками, нецікаві інші активності. Крім того, на емоційний і розумовий розвиток дитини можуть справити істотний вплив потоки інформації, одержуваної з Мережі - на жаль, далеко не завжди корисної та безпечної.
• Проблеми з харчуванням.
• Захоплена комп'ютером дитина часто забуває про їжу або і зовсім втрачає апетит. Інші діти, навпаки, починають харчуватися неконтрольовано - перекушувати прямо перед монітором і не особливо дбати про якість їжі.
• 
  

Як зменшити негативний вплив?

• Обмежити час роботи дитини за комп'ютером до чітко встановленого періоду, відповідного віковим нормам (діти до 6 років - не більше 20 хв на день, 7-8 років - До 40 хв на день, 9-11 років - годину-півтори).
• Привчити дитину періодично робити перерви, хоча б на декілька хвилин відволікаючись від комп'ютера та активно рухаючись, розминаючи все тіло та окрему увагу приділяючи кистям рук.
• Забезпечити правильне робоче місце: комп'ютерне крісло повинно відповідати росту дитини, мати високу спинку та підлокітники. Встановлювати крісло слід на таку висоту, щоб погляд сидячої в ньому людини упирався в центральну частину монітора. Зверніть увагу на освітлення комп'ютерного столу: лампа повинна бути досить яскравою, але не сліпити.
• Налаштувати монітор - виберіть оптимальну яскравість, контрастність. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка спокійних кольорів. Зверніть увагу, яка стоїть частота оновлення екрану - вона повинна бути максимально можливою (100 герц і більше).
• Навчити дитину робити гімнастику для очей і стежити за тим, щоб під час роботи її обличчя було за 60-70 см від монітора.

Комп'ютер - це, безсумнівно, корисний винахід людства, а доступ до Інтернету відкриває перед дитиною величезні можливості саморозвитку. Не варто позбавляти своїх дітей цих переваг - просто подбайте, щоб робота за комп'ютером не перетворилася на залежність і щоб у дитини було правильно організоване робоче місце. А проконтролювати час перебування дитини в мережі допоможуть спеціальні програми батьківського контролю, які здатні через заданий час просто блокувати комп'ютер.

Комп'ютер і здоров'я дитини

Комп'ютер і здоров'я дитини

       Інформаційні технології сьогодні органічно вписуються в усі сфери людської діяльності. Комп'ютеризація досить значуща й актуальна. Але, як кожен новий етап, вона несе з собою і нові проблеми. Особливо актуальною є проблема впливу комп'ютера на здоров'я дітей. Полеміка щодо його користі та шкоди ведеться на всіх соціальних рівнях: вчені проводять дослідження про вплив комп'ютера на дітей; діти сперечаються з батьками; батьки — з вчителями і так далі. В працях науковців, присвячених розвитку і навчанню дітей, можна знайти підтвердження та обґрунтування того, як комп’ютер сприяє інтелектуальному розвитку дитини.
      Сучасні комп’ютерні ігрові та навчально-розвивальні програми, створені для дітей,  дають можливість навчити дитину класифікувати і узагальнювати, аналітично мислити в нестандартній ситуації, досягати своєї мети, удосконалювати інтелектуальні навички; розвити у дитини швидкість реакції,  візуальне сприйняття об'єктів, пам'ять та увагу, логічне мислення.
        Вміння користуватися комп’ютером додає дитині впевненості в собі, адже їй відкривається доступ у світ сучасних технологій.
       Тож, чи варто протистояти бажанню дитини користуватися цим дивом технічного прогресу? Як зробити спілкування дитини з комп’ютером безпечним і корисним? Комп’ютерні ігри марні та шкідливі, це заняття для любителів побайдикувати, чи навпаки? Однозначної відповіді на ці питання не існує: одні фахівці вважають, що комп'ютер завдає непоправної шкоди здоров'ю. Інші ж, навпаки, вважають, що при дотриманні основних правил безпеки, він несе загрозу не більшу, ніж будь-яка інша побутова техніка. Розглянемо чотири основні фактори які спричиняють негативний вплив на здоров’я: навантаження на зір, скутість постави, випромінювання, навантаження на психіку (нервово-емоційна напруга).
      Найбільше уваги привертає до себе навантаження на зір. Саме завдяки цьому, у дитини, через короткий час, виникають головний біль та запаморочення. Якщо працювати за комп’ютером достатньо довго, то зорова втома може призвести до стійкого зниження гостроти зору. Ось чому тривалість спілкування дітей з комп'ютером строго нормується. Головними факторами, які впливають на зір є: якість монітора, зміст зображення та час роботи за монітором. Проте слід зазначити, що комп’ютер не є основною причиною розвитку короткозорості у дітей. Велику роль відіграє спадковість, телевізор та читання в темноті. При розумному підході до справи навантаження від комп’ютера може бути суттєво знижено.

• Безперервна робота з екраном комп'ютера повинна бути не більше:

для учнів  2-5  класів  —  15 хвилин;
для учнів  6-7  класів  —  20 хвилин;
для учнів  8-9  класів  —  20-25 хвилин;
для учнів 10-11 класів на 1-й годині занять до 30 хвилин, на 2-гій годині занять 20 хвилин.

•  Якщо у дитини проблеми із зором, то сідати за монітор йому можна лише в окулярах.
•  і в якому разі не дозволяйте дитині працювати за комп’ютером в темряві.
• Розмістіть монітор так, щоб світло з вікна не потрапляло на екран та не світило в очі.
• Прослідкуйте, щоб відстань від дитячих очей до центру екрану складала  50-70 см.

      Другим за шкідливістю фактором, що впливає на здоров’я дитини є скутість постави. Сидячи за комп’ютером, дитина повинна дивитися на екран з певної відстані і одночасно тримати руки на клавіатурі чи органах управління. Це змушує дитину довгий час не змінювати положення тіла. В цьому відношенні, комп’ютер значно більш небезпечний, ніж телевізор, який дозволяє вільно рухатися. Під час роботи за комп’ютером, рука виконує багато дрібних рухів, сильно стомлюється, що може призводити до хронічних захворювань суглобів кистей рук. Завдяки довгому сидінню з опущеними плечима виникають зміни в кістково-м’язовій системі, а іноді, навіть викривлення хребта. Винесені вперед лікті не дають грудній клітині вільно рухатися, що в свою чергу, призводить до утрудненого дихання, приступів кашлю та навіть астми. Правильно організоване робоче місце допоможе зберегти здоров’я дитини.

• Меблі повинні відповідати зросту дитини. Стілець має бути обов'язково зі спинкою.
• Посадка пряма, або злегка нахилена вперед, з невеликим нахилом голови.
• Дитина повинна сидіти на стільці, спираючись на 2/3 - 3/4 довжини стегна. Між корпусом тіла і краєм столу зберігається вільний простір, не менше 5 см.
• Ноги зігнуті в тазостегновому і колінному суглобах під прямим кутом і розташовуються під столом на відповідній підставці.
• Кисті рук дитини повинні знаходитись на рівні ліктів, а зап’ястя на опорній планці клавіатури, м’язи розслаблені.
• У перерві між роботою за комп’ютером, дитина повинна гратися в рухливі ігри, займатися спортом, гуляти на вулиці.
• Не дозволяйте  перекушувати за комп’ютером: ця шкідлива звичка може залишитись на все життя.

        Комп’ютер потребує не меншого зосередження, ніж водіння автомобіля, що є причиною навантаження на дитячу психіку. Спілкування з комп'ютером, особливо з ігровими програмами, супроводжується сильним нервовим напруженням, оскільки вимагає у відповідь швидкої реакції. Короткочасна концентрація нервових процесів викликає у дитини явне стомлення. Дитина отримує своєрідний емоційний стрес. Занепокоєння, неуважність, втома починають виявлятися вже на 14-й хвилині роботи дитини за комп’ютером, а після 20 хвилин – у 25% дітей були зафіксовані неприємні явища як з боку центральної нервової системи, так і з боку зорового апарату. Дослідження показали, що навіть очікування гри, супроводжується значним збільшенням вмісту у крові гормонів надниркових залоз. І все ж нервово-емоційну напругу можна зменшити.

• Використовуйте лише якісні комп’ютерні програми, що відповідають віку дитини.
• Слідкуйте за змістовою стороною ігор та навчальних програм.
• Дитина найкраще сприймає статичне, велике, кольорове зображення в супроводі звуку.
• Уникайте читання дитиною тексту з екрану та малювання на комп’ютері (напружуючи зір, дитина напружується сама).
• Пам’ятайте, великої шкоди завдають ігри з дрібними елементами, які рухаються на великій швидкості.

      Батьків турбують різного роду випромінювання від комп’ютера. Виміри рентгенівського випромінювання показали, що воно знаходиться на рівні фону землі. Електромагнітні випромінювання від комп’ютера хорошої якості також відповідають нормам. У сучасних моніторів передбачені всі міри безпеки. Зокрема те, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони) монітор загалом не виробляє. В ньому просто відсутні пристрої з такою високою енергією. Також нічого не випромінює і системний блок. Проте, очевидно, що ніде в квартирі пил не накопичується так швидко, як на комп’ютерному столі. Справа в тому, що потенціал на електронно-променевій трубці кінескопу в 100 разів перевищує напругу в мережі. Сам потенціал безпечний, але він створює електро-магнітне поле між дисплеєм та обличчям людини яка сидить перед ним. Порошинки , що осіли на екран, набувають великих швидкостей і летять в усі боки, осідаючи на комп’ютерному столі та обличчі дитини. Ці порошинки містять позитивні (важкі) іони, а це негативно впливає на працездатність. Крім того, у приміщенні з працюючим комп’ютером, змінюються фізичні характеристики повітря: температура може підвищуватися до 26-27 градусів, відносна вологість—знижуватися до 40-60%, а вміст двоокису вуглецю — збільшуватися. Деякі люди, у тому числі діти, особливо чутливі і хворобливо реагують на ці зміни повітря. У них дере в горлі, з’являється покашлювання внаслідок підвищеної сухості слизових оболонок. Отже, виникає необхідність постійно знижувати кількість пилу в приміщенні.

• Комп’ютер слід розташувати в кутку або задньою поверхнею до стіни.
• У приміщенні, де використовується комп’ютер, необхідне щоденне вологе прибирання. Тому підлогу в ньому не треба закривати килимом або килимовим покриттям.
• До і після роботи на комп’ютері слід протирати екран злегка зволоженою чистою ганчіркою або губкою.
• Не забувайте частіше провітрювати кімнату, акваріум або інші ємкості з водою збільшують вологість повітря.
• Після занять за комп’ютером, дитину потрібно вмити прохолодною водою або протерти обличчя вологою серветкою.

        Інтерес дітей до комп’ютера дуже великий і завдання дорослих — направити цей інтерес в корисне русло, зробивши комп’ютерні засоби звичними і природніми для повсякденного життя дітей. Ні в якому випадку не варто карати дитину забороною на комп’ютерні ігри, а в якості заохочення дозволяти грати «скільки хочеш». Сучасний комп’ютер повинен стати для вашого малюка рівноправним партнером, здатним реагувати на його дії та запити. Терплячий товариш і мудрий наставник, творець казкових світів та відважних героїв, комп’ютер відіграє все більшу роль в дозвіллі і навчанні наших дітей, позитивно впливаючи на формування їхніх психофізичних якостей та розвитку особистості. Дотримання нескладних правил роботи за комп’ютером дозволить зберегти здоров’я і одночасно відкрити дитині світ великих можливостей, що цілком доступні сьогодні маленькому користувачу. Батькам, для вирішення цього питання, необхідно з одного боку виявити наполегливість, а з іншого — подолати власну спокусу відпочити від дитини, яка сидячи за комп’ютером, не заважає їм займатися домашніми справами чи дивитися телевізор. Щоб розумна машина була другом, а не ворогом для нас і наших дітей, дорослим, теж необхідно підвищувати свій рівень знань. Принаймні, так ми зможемо зрозуміти, чим захоплюються наші малюки, розділяти з ними їхні успіхи, та просто більше спілкуватися зі своїми дітьми.

Комп’ютер та діти: користь чи шкода?

Дитина і комп'ютер – це поєднання, якого на сучасному етапі життя неможливо уникнути.
Наші діти народжуються і ростуть у той час, коли комп'ютер в будинку – така ж природна річ, як кухонна плита. З одного боку, ми дивуємося, якщо дитина, яка навіть не вміє читати, починає швидко орієнтуватися в дитячих іграх, як швидко вона все схоплює, як вправно справляється з мишкою. Але, з іншого боку, як відігнати дитину від комп'ютера після відведених 30-40 хвилин? Ось це справді проблема.
Найголовніше для батьків – це знати, як впливає комп'ютер на дитячий організм і скільки часу дитина може проводити за монітором без шкоди для здоров'я. Існують чотири основних шкідливих чинника: навантаження на зір, стиснена поза, навантаження на психіку, випромінювання.
Навантаження на зір – перший і найголовніший чинник. Тривала робота за комп'ютером призводить до зорової перевтоми, а це, у свою чергу – до зниження гостроти зору. Дитина старшого дошкільного віку може проводити за комп'ютером не більше 10-25 хвилин, після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей. Якщо у малюка проблеми із зором, то сідати за монітор йому можна тільки в окулярах. У жодному випадку не дозволяйте дитині працювати за комп'ютером у темряві. Розмістіть дисплей так, щоб світло з вікна не падало на екран і не світило в очі. Простежте, щоб відстань від дитячих очей до екрана становила 50-70 см. І пам'ятайте, що комп'ютер не є основною причиною розвитку короткозорості у дітей. Величезну роль у цьому відіграють спадковість, телевізор і читання в темряві. При грамотному підході й організації робочого місця дитини, її зору нічого не загрожує.
Стиснена поза – сидячи за комп'ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і водночас тримає руки на клавіатурі. Це змушує прийняти певне становище і не змінювати його до кінця гри. Простежте, щоб кисті рук дитини перебували на рівні ліктів, а зап'ястки – на опорній планці. Також необхідно зберігати прямий кут (90 градусів) в області суглобів. Дитина повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатися спортом, а не лише грати в комп’ютерні ігри. Не дозволяйте дитині перекушувати за комп'ютером – це шкідлива звичка, що може залишитися на все життя.
Психічне навантаження – третій за важливістю чинник. Комп'ютер вимагає не меншої зосередженості, ніж водіння автомобіля. Цікаві ігри вимагають величезної напруги, якої практично не буває в звичайних умовах. Ця область ще мало вивчена, оскільки сучасна мультимедійна техніка з'явилася зовсім недавно. І все ж, психічне навантаження можна зменшити. По-перше, у роботі слід робити перерви, а по-друге, необхідно стежити за змістовною стороною ігор. Найлегше для дитячого сприйняття статичне, велике кольорове зображення в супроводі звуку. Досить безпечно розглядати картинки або фотографії в супроводі дикторського тексту, а ось малювання на комп’ютері – важко сприймається психікою і для очей. Напружуючи зір, малюк напружується сам. Усе це відбувається і під час читання з екрану тексту, тому пошук інформації в Інтернеті потрібно дозувати. Ну і, нарешті, справжні шкідники - ігри, що містять зображення, які рухаються на високій швидкості і дрібні елементи. Перевтому і напругу дитячого організму після таких тривалих ігор зняти дуже нелегко.
Випромінювання - у сучасних моніторах передбачені всі заходи безпеки, зокрема те, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. У ньому просто немає пристроїв з настільки високою енергією. Також нічого не випромінює системний блок. Але ви напевно помітили, що ніде в квартирі пил не скупчується з такою швидкістю, як на комп'ютерному столі. Справа в тому, що на електронно-променевій трубці кінескопа є потенціал у 100 разів вище напруги в мережі. Сам по собі потенціал не небезпечний, але він створюється між екраном дисплея і обличчям того, хто сидить перед ним, і розганяє осілі на екран пилинки до величезних швидкостей. І ці порошинки летять, природно, на всі боки і осідають на комп'ютерний стіл і обличчя. Отже, необхідно постійно знижувати кількість пилу в приміщенні за допомогою вологого прибирання. А як встанете з-за комп'ютерного столу, слід умити обличчя прохолодною водою або протерти вологою серветкою.  
Скільки часу дитині можна проводити за комп'ютером?
Потрібно обмежити час, який дитина може проводити за комп'ютером. Малюкам до 6 років можна займатися не більше 20 хвилин на день, бажано з 1-2 перервами. Школярам 7-8 років можна збільшити час до 30-40 хвилин на день, а дітям з 9-11 років можна проводити за комп'ютером не більше півтора години на день з перервами.  
Як правильно облаштувати місце за комп'ютером для дитини?
Пам'ятайте, що робоче місце має бути добре освітлене, але при цьому на монітор не повинні потрапляти відблиски від лампи або пряме сонячне світло. Стіл обов'язково повинен підходити дитині за зростом. Ноги не повинні висіти або бути підігнутими під себе. Під ноги поставте підставочку і стежте за тим, щоб дитина тримала спину рівно, а голову прямо. Екран повинен бути розташований на відстані 70 см від очей вашого чада.
Комп'ютерний світ схожий зі світом, у якому ми живемо. Він може бути різноманітним: і добрим, і жорстоким. Дитині та підлітку рости в цьому світі з комп'ютерним бумом. Обмежити дитину у роботі з комп’ютером – означає викликати в неї неадекватну реакцію. Якщо з дитиною трапляється істерика, коли його відривають від комп'ютерних ігор, можливо, політика дорослих щодо “розумної машини” неправильна. Буває так, що батьки або сильно турбуються про здоров'я дитини, забороняючи їй довго грати, абоо немов забувають про це, дозволяючи сидіти за комп'ютером годинами. Коли в сім'ї немає єдиної думки дорослих з приводу комп'ютера, дитина чинить так, як вважає за потрібне.
Біда не в тому, що в нашому житті є електронні засоби інформації та комунікації. Біда в тому, що самим дорослим зручно замінити ними спілкування з дитиною.
Для дітей важливим є:
—  яскраве, насичене, цікаве життя;
—  можливість відчувати азарт і ризик;
—  можливість виражати агресію прийнятним способом;  
—  можливість грати і реалізовувати свою цікавість;
— можливість повноцінно спілкуватися з батьками й однолітками.
Комп'ютер не принесе шкоди дитині при розумному підході. Коли ми навчимо своїх дітей, учнів свідомо і творчо підходити до інформаційного простору, змінювати форму подання знань та даних таким чином, щоб це було корисно нашим дітям і не загрожувало їхньому здоров’ю та розвитку, ми полегшимо формування в учнів ефективних стратегій мислення, будемо сприяти підвищенню їхньої самооцінки, упевненості у своїх силах.

Дошкільник і цифрові технології

 

Цифрові технології невпинно заповнюють простір життя людини — професійний, сферу дозвілля, побуту, спілкування… І дитина, навіть найменша, оточена ними з усіх боків. Добре це чи погано?
Дослідження щодо застосування інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку дітей дошкільного віку в зарубіжних країнах ведуться з початку 70-х років минулого століття. За результатами цих досліджень, а також розвідок українських науковців періоду незалежності, було зроблено висновок про доречність використання інформаційно-комунікаційних технологій у дошкільному віці, зокрема, у навчально-педагогічній практиці дошкільних закладів. Думка на користь позитивного твердження така: використання інформаційно-комунікаційних технологій у дошкільному віці сприяє розвитку в дітей елементів логіко-математичного мислення, наочно-образного мислення, активізації дитячої творчості.
Але не можна не враховувати й міркування тих, хто висловлює побоювання щодо безпеки дітей в інформаційно-комунікаційному середовищі.
Міжнародна група експертів ЮНЕСКО у 2011 р. запропонувала класифікацію потенційних ризиків, що можуть виникати під час застосування інформаційно-комунікаційних технологій у дошкільному віці:

Заборонити і не використовувати в дошкільному віці інформаційно-цифрові технології — один з найпростіших, але не дієвих шляхів. Запобігти можливому негативному впливу інформаційно-комунікаційних технологій — шлях конструктивний.
Дошкільник через провідний вид діяльності — гру, присвоює надбання дорослого світу, соціалізується в ньому. А дорослий світ — наповнений інформаційно-кому­ніка­ційними технологіями, що застосовуються в науці, на виробництві, в навчанні й побуті. І виключення цих технологій з життя дошкільника штучне. Завданням дорослих є спрямування інтересу дошкільника до інформаційно-комунікаційних технологій в корисному напрямі.
По-перше, спробуйте ставитись до сучасних інформаційно-комунікаційних техно­логій врівноважено: самі по собі ці технології не є ні хорошими, ні поганими. Все залежить від того, який саме засіб інформаційно-комунікаційних технологій використано, з якою метою й ким.
По-друге, враховуйте, що інформаційно-комунікаційні технології виступають допоміжним, а не основним інструментом організації процесу виховання і навчання дошкільника. Застосування технологій в дошкільному дитинстві не зменшує важливості інших видів діяльності дитини та ролі й участі дорослого в житті дитини. Дитина потребує постійної уваги і турботи дорослого, проте ми часто спостерігаємо, що цифрові технології потрапляють до рук дитини як засіб, що відвертає увагу дитини від дорослих, розв’язуючи їм руки.
По-третє, науковці не рекомендують застосовувати засоби інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні й вихованні дітей, що не досягли дворічного віку. У цей час формуються відносини з важливими для дитини дорослими, розвивається сильна прихильність, зв’язок, що закладає основу для взаємовідносин дитини протягом усього життя.
Будь-яка цифрова техніка для дитини має відповідати наступним цілям. За своїм призначенням бути розвивальною і навчальною. Взаємодія з технологіями має формувати вміння дитини діяти як самостійно, так і в команді. Засоби інформаційно-комунікаційної техніки (ІКТ) мають використовуватися заради вирішення конкретних задач, а також якнайбільше інтегруватися з іншими традиційними видами діяльності дошкільника (грою, малюванням, конструюванням, дослідницькою діяльністю). Загалом, дитина керує засобами інформаційно-комунікаційної техніки, а не навпаки, закладена в засіб програма керує діями дитини через програмоване навчання або будь-який інший поведінковий алгоритм.
Функції засобу ІКТ мають бути чітко визначеними й інтуїтивно зрозумілими, тобто можна виконати кожне певне завдання за один крок. Як приклад, можна навести «перетягування» об’єкта на екрані за допомогою мишки. Сцени насилля та нав’язування сте­реотипів поведінки, присутні у відеоряді, не можуть виправдати ніяку освітню мету.
Отже, якщо ви задумалися над придбанням сучасного цифрового гаджету для своєї дитини, пропонуємо декілька тверджень, які допоможуть вибрати корисний пристрій:
— використовуючи обраний засіб, моя дитина засвоїть грамоту (розвине логіко-математичне мислення, ознайомиться з досягненнями науки, опанує зображувальне мистецтво, розвине музичні здібності тощо);
— діяльність із засобом спонукатиме дитину до спілкування з іншими дітьми та дорослими;
— дитина зможе використати засіб у сюжетно-рольовій грі;
— у засобі передбачена варіативність у діях;
— засіб простий і зрозумілий: за один крок виконується одна певна дія;
— через засіб не нав’язуються стереотипи поведінки, в ньому немає сцен насилля.
Якщо ви можете застосувати більшість даних тверджень до придбаного ґаджету — вітаємо з удалим вибором.
У будь-якому випадку батькам доведеться докласти зусиль, аби навчити дитину правильно поводитися з обраною цифровою технікою. Певною мірою, навчання дитини існуванню у цифровому світі схоже з навчанням її переходити дорогу. Спочатку батьки міцно тримають свою дитину за руку. Вони невпинно розповідають про правила переходу, вчать читати дорожні знаки. З часом, коли дорослі помічають, що дитина розуміє і засвоїла правила поведінки, вони дозволяють їй переходити дорогу поруч із собою, не тримаючись за руку. З певного моменту батьки дозволяють переходити своїй дитині дорогу самостійно, спостерігаючи спочатку з певної відстані, а потім і без нагляду. Такі ж кроки має пройти дитина при знайомстві з цифровими технологіями:
Переходимо дорогу

Крок 1 • разом, тримаючи дитину за руку	Крок 1 • разом, демонструючи роботу пристрою
Крок 2 • навчаємо правил, обговорюючи їх	Крок 2 • навчаємо, обговорюючи умови і час користування ґаджетом (пам’ятаємо, що робота дитини з ґаджетом не може бути засобом похвали чи покарання)
Крок 3 • рухаємося поруч, здійснюючи нагляд	Крок 3 • самостійне використання ґаджету дитиною під контролем дорослого
Крок 4 • самостійний рух вулицями, періодичне нагадування правил	Крок 4 • самостійне користування дитини ґаджетом з періодичним контролем дорослого

Сподіваємося, що застосування такого поетапного підходу до використання інформаційно-кому­ні­каційних технологій допоможе дітям стати впевненими користувачами й уникнути потенційних небезпек (комп’ютерної та ігрової залежності, асоціальної поведінки тощо).